Виктор ФЕДОРОВ
БЕРЕЗЕНЬ
Обнялася прохолода
З першим променем весни,
Прокидається природа
У розкошах чарівних.
Промінь сонечка торкнувся
До холодної землі,
Потім в затишку узлісся
Ліг спочити у теплі.
Березневими шпаками
Пробудився тихий гай,
В добрій праці із дарами
Красну пору зустрічай.
ВІРУС НОВИХ
САНЖАР
Усім нужденним помагати,
Нам Бог, як благо, заповів,
Чому ж ви з дикістю, затято,
Зустріли їх, як ворогів.
Ви відвернулися від Бога,
Всі ваші наміри брудні,
І вже не бачите нічого
В лихім, жорстокім зібранні.
Та що ж ви робите, панове,
Куди вас в біса понесло,
Адже руйнуєте основи
Всього Життя, Душі тепло.
Ви розтоптали Честь і Гідність,
Спалили з шинами в вогні
Добро, Гостинність, Співчутливість,
Немов серця в вас крижані.
Ви з тих, що “хата завжди скраю,”
Вас болі ближнього не ймуть,
Девіз: “Не чую і не знаю,”
В такій моралі ваша суть.
Вам шанс давався,- кроком мужнім
Очистить душу від хули,
Та своїм виступом недружнім,
Тест на порядність не пройшли.
Тому і скніє Україна,
І свідком є старий Дніпро,
У чварах тліє зсередини,
Бо в дефіциті на Добро.
За телетестом чверть країни
Іде шляхом Нових Санжар,
Бездушність, лють несуть руїну,
Щодня роздмухують пожар.
Держава в млі антагонізму,
Народ живе на бідний гріш,..
Та вірус злого “санжаризму”
Коронавірусу страшніш.