«МЕЛОДІЯ ЖИТТЯ» -УПЕВНЕНИЙ
КРОК У НОВІ ВІДКРИТТЯ
(Нові книги)
Кожна нова книжка Віктора Федорова (літературний
псевдонім “Федоров-Шулежко”), лауреата Міжнародної літературної премії імені
Григорія Сковороди та регіональної музичної премії імені Сергія Прокоф’єва, –
це наступний крок до вдосконалення поетичної майстерності, рух у нові
відкриття. Його лірика ніжно торкається найтонших струн душі, розкриває красу і щирість різнобарвних
дум, мрій і почуттів.
… А нова поетична книжка
“Мелодія Життя” складається із двох підбірок віршів:“Барвінком стеляться слова”
і “Над Временем кружа”.
Їхня тематика відображає
широкий аспект багатогранної творчості автора. Тут є вірші-роздуми про
невпинність і оновлення буремного життя:
Хай кожен день купається у хвилях,
А роки пролітають, ніби в снах,
Мелодія Життя подовжиться у дітях,
Моїх онуках, правнуках, піснях.
Його вірші про вічну
надихаючу силу кохання. Вірші-пейзажі змальовують різнокольоровими барвами
всеохоплюючу чарівну красу природи у різні пори року. Як мешканець Маріуполя,
звичайно, не може не сказати про море:
Ажурную прелесть лазурной волны
Луч солнца, играя, ласкает,
Средь кружева пены кипят буруны,
Клокочет стихия морская.
Як громадянинові,
Віктору Федорову болить за страждання, які випали на долю рідної України. Він з
гнівом засуджую зрадницьку позицію сусідньої держави, яка по-бандитські напала
нашу Батьківщину…
Розкриваючи тему сучасної війни Росії проти України, автор попереджає
агрессора його ж мовою, російською:
За
преступленья ждет вас суд,
Там вашу лживость разметут,
И
“нас там нету” не пройдет,
Вам небеса предъявят счет…
Та попри всіх негараздів і проблем сучасної епохи, вірші Віктора Федорова
наповнені молодою життєдайною силою і випромінюють багато сонячного світла,
мальовничої краси і надій на перемогу добра. Сподіваюсь, що читацька спільнота
любителів поезії доброзичливо зустріне і гідно оцінить новий творчий доробок
автора з Маріуполя.
Валерій Романько,
член НСПУ,
літературознавець, доцент Донбаського державного педагогічного
університету.
Виктор
ФЕДОРОВ
ГРАВІТАЦІЯ
У Всесвіті закони
віковічні
Могутність гравітації
вершить ,
Із небокраю зорі сяють
звичні,
Крізь безкінечний біг
тисячоліть.
А на землі цвітуть
весняні вишні,
До сонця линуть чари
пелюсток,
П’янка краса в гармонії
величній
Неначе кличе в радісний
танок.
І у душі народжується
пісня,
І я лечу у безкінечну
вись,
Натхнення наливається
промінням
І вогненні слова із
небом обнялись.
Не в силі гравітація
тримати
В своїх тенетах думи,
трепет мрій,
Тепло чуттів, одягнених
у шати,
Найпершого кохання в
долі молодій.
Лечу у невагомості
світами,
Мить благодаті Божої
ловлю,
В палких піснях,
єднаючись з зірками,
Живу, страждаю, мислю і
люблю.
***
В сяйві місяця в тиші
Спить закохана ніч,
Небо зорями дише,
Хоч візьми переліч.
Інкрустовані фарби
Розстелив небокрай,
В чистім золоті скарби
По сузір’ях збирай.
В барвах літа буяє
Неземний аромат,
У просторі безкраїм
Мерехтить зорепад.
Якась сила святая
Увесь світ обняла,
І душа розцвітає,
Від краси і тепла.
МЕЛОДІЯ
ЖИТТЯ
Полощеться у тиші
присмирнілій
Мелодія липневого дощу,
Вплітається у роки
посивілі,
Та пломінь дум від
серця не пущу.
Я у піснях злечу на
крилах мрії
У безкінечність зоряних
світів,
Де Вічність душу чарами
зігріє
І подарує все, що я
хотів.
Мої пісні іскринками
засяють
В гармонії Безмежності
Життя,
Як самоцвіт всі барви
об’єднають
Великого святого
багаття.
Хай кожен день
купається у квітах,
А роки пролітають, ніби
в снах,
Мелодія Життя
продовжиться у дітях,
Моїх онуках, правнуках,
піснях...