Богдан СЛЮЩИНСКИЙ
ЗУСТРІЧ НОВОГО РОКУ
(Спогади)
Людина завжди чогось чекає. Чекає вона, звичайно, чогось дивного та незнаного, але хорошого. Це хороше зігріває її і дарує надію на щасливе майбутнє. Спочатку хочеться швидше вирости і стати дорослою людиною, потім отримати професію і побачити себе достойною своїх батьків, чи, може суспільства, у якому вона живе, щоб її поважали, а батьки і рідні нею пишалися. Потім… потім роки минають, приходить час самоаналізу, споминів, прочитування свого життя, де є досягнення і помилки, яких вже ніколи не виправити… Але існує завжди те, чого людина чекає кожного року – це Новий рік!
Новий рік – щорічне повторення, але він завжди Новий! Правду кажуть, що свято – це не саме свято, а його очікування. Цей Новий рік був справді новий у всіх відносинах. По-перше, він святкувався на далекому острові Сахалін, по-друге, він уперше святкувався у новій квартирі, власній, а по-третє, – він був Новий, бо його чекали з якимсь неповторним настроєм.
За вікном білосніжна зима, а в квартирі помірно тепло. Чому помірно? Це ж перша п’ятиповерхівка у райцентрі Тимовське! Це перший будинок, у якому є всі зручності: вода, каналізація, туалет у приміщенні, а не на вулиці, навіть ванна з душем, правда нагрівати воду потрібно «Титаном» – це велика кругла вертикальна піч, яка опалювалася дровами та вугіллям (газу на Сахаліні не було), центральне опалення! Правда температура у кімнаті близько +18°, але ж це Далекий Схід, регіон прирівняний до Півночі, тому радіатори теплі, а не гарячі, тим більше це перша будівля, а ще потрібно враховувати і те, що це передсвятковий вечір, а кочегари в кочегарці теж люди, які також готуються до новорічного свята, а в них час швидше біжить і тому проводжати «старий рік» потрібно починати раніше.
У хаті молоді люди: Він і Вона. В кімнаті невеликий стіл посередині, вкритий білим обрусом, який починає обростати різноманітними блюдами, здебільшого риб’ячого походження. Ні, звичайно були і солені огірки (як же без них), м’ясо та ковбаса двох сортів: варена і неварена, картопля та вічні сибірські пельмені і «Шампанське» та така знайома всім горілочка. Всі блюда смачні, святкові, хоча гостей не буде. Просто будуть Він і Вона. Але це справжнє свято, причім перше сумісне, а все що вперше додає святковості і очікування стає також святом. Хочеться швидше сісти до столу, підняти фужер із шампанським і сказати гарний тост! Але, що це… Чим ближче до Нового року, тим прохолодніше у квартирі. Хоча поки що це Йому і Їй не дуже помітно, бо вони готують, приносять до столу, любуються столом, бо стіл «до святковий» завжди красивий, це вже потім… А ще, ще Їх зігріває очікування Свята. Знаєте як таке очікування зігріває?.. Час сповільнюється і ледь-ледь пересуваються стрілки маленького настільного годинника, стук якого, здається чутно і на вулиці. Так, саме чутно, бо він відбиває кінець року, року, що пройшов, а попереду – невідоме. Звичайно, це невідоме повинне бути казковим, адже ніч – казкова. На фоні білого-білого снігу, якого насипано тьма-тьмуща, який загадково скрипить під ногами спізнілих перехожих, залишаючи собі на згадку відбитки їхнього взуття, взуття минулого року, блищать свіжістю сріблясті зорі і шепочуть: «Новий рік іде! Новий рік іде!». Згодом затихає скрип, всі очікують Новий рік…
Чому свята завжди відбуваються за красиво накритим столом? Чому людство не придумало чогось іншого? Невже всі так зголодніли, що повинні так багато їсти? Напевне, зголодніли, бо колись стрічали тільки Рік Новий, а тепер ще додалися проводи Старого року! Це традиція, що переходить від покоління до покоління. У нас прийнято так, жінки завжди переживають, щоб гості не померли від голоду. Це вже зараз дещо змінюється, бо свята переносяться із власної оселі у заклади державні чи комерційні, де «чужі» люди накривають на стіл, де «тамада» «диригує» ходом святкових подій. Правда, колись також була людина, яка задавала «тон» святу. Але якби там не було, завжди гарно прибраний, накритий стіл приваблював своєю красою, майже повною відсутністю порожніх місць і прихованим таємним смаком. Як це чудово!..
Ось святковий стіл готовий. Зелена ялинка, яка власноруч принесена з тайги виблискує новорічними іграшками, сніжинками та гірляндою всміхається Йому і Їй. Вони сіли за стіл. Але що це! Щойно вони наповнили бокали шампанським і приготувалися його скуштувати, як щось голосно стрельнуло і впало на підлогу. Невже це святкові вистріли з гармат? А де ж феєрверк? Яке ж свято без феєрверку?.. Раптом Він і Вона відчули холод. Підійшовши до вікна, вони побачили тріснутий радіатор опалення. Його буденні гострі шматки із замерзлими краплями води лежали на святковій підлозі. Що ж це перший новий рік в новій квартирі. Вони всміхнулися і привітали один одного з Новим роком, з новим щастям, бо воно дійсно приближалося, навіть тріснутий радіатор саме у 12 годині в новорічну ніч щось сповіщав. Цікаво б дізнатися, а що саме? Святкова вечеря продовжувалася. Лише прийшлося трішечки тепліше вдягнутися…