НАСТУПИЛ ПОСЛЕДНИЙ ЗИМНИЙ МЕСЯЦ…
Богдан СЛЮЩИНСКИЙ
ХАЙ СВІТИТЬ СОНЦЕ
Важкі холодні хмари всю даль заполонили,
Сховали чисте небо і сонце затулили,
Похнюплені дерева сумненько віти клонять,
Схиляються до мене і тихо бога молять.
Відкрив щоб небо синє і розігнав злі хмари,
Щоб знову в надвечір’я з’явилися Стожари,
Щоб промені злотисті по гілочках стрибали,
І пісні голосисті людей земних вітали.
Щоб радісно всміхнулось життя убоге наше,
Щоб щастя заблищало й співали люди радше:
Яка земля чудова, життя яке прекрасне
Як щиро світить сонце і хай воно не гасне!..
МОКРІЄ ДЕНЬ
Мокріє день, сльозиться неба синь,
Сумує під вікном стара калина,
Навколо сіро, оком де не кинь
Усюди втомлена і зимна днина.
Холодні краплі б’ють в моє вікно,
Спітніле скло ховає даль пісенну,
І думи, що болять мені давно
Немов заполонили всю вселену.
Мокріє день. Душа мені болить,
Немов чогось незнаного чекає,
Стривожений струмок кудись біжить:
Тепла, напевне, зморений шукає…
Я також жду тепла, і жду весни,
Проміння сонця жду, до нього лину,
І мрію, щоби мирні снились сни,
Щоб полишили вороги Вкраїну.