СЕНТЯБРЬ. МІЙ МАРІУПОЛЬ.

 

         Анатолий ШЕВЧЕНКО

                                                                       

                   СЕНТЯБРЬ

 

Сентябрь, то солнечно, то мглисто,

То дождь с утра, к обеду зной.

Всё серо, сыро и землисто

И в паутине кружевной.

Дубовый лист стал жёлто-синим,

Багрянцем заиграл каштан.

Теряет свой наряд осина,

Завял до времени платан…

С осенним ветром кружат листья,

Безлюдно в городском саду.

С умением акварелиста

Творит природа красоту.

Зелёный, красный, синий, жёлтый,

Коричневый, чернильный цвет

Что пожелаете – извольте!

Фантазиям предела нет…

Всплывают в памяти сюжеты

Давно ушедших сентябрей.

Там тоже много было цвета,

Вот только травка зеленей

Была, и я был помоложе -

И осень даже обожал…

Теперь она мне душу гложет.

Сентябрь и в душе настал.

 


  

МІЙ МАРІУПОЛЬ

 

Життя коротке, але пам'ять довга.

Той вересень у серці на віки.

Звільнили Маріуполь від фашистів –

Чарівне місто металургів, моряків.

 

Ніхто не зможе обірвати пам'ять –

У серці міста вибите ім’я.

І кожен маріуполець розкаже

Про Балабуху та Макара Мазая.

 

Мій Маріуполь – місто понад морем!

Ти всіх з’єднав у долі трудовій.

Чи то поляк, чи грек, єврей, татарин –

Тепер він мешканець назавжди твій.

Блакитне небо та пшеничне поле –

Два кольори на прапорі у нас.

Під стягом цім збудуємо країну,

Як заповів великий нам Тарас.

 

Тож розквітай, мій, рідний Маріуполь,

Країну прославляй, як і завжди.

За мир та згоду підіймаю кухоль,

За степ і море, за поля й сади!