Богдан СЛЮЩИНСЬКИЙ
ЗЛОТИСТО-СІРА ОСІНЬ
Пливуть в минуле літні дні,
На зміну їм осінні ночі
До нас приходять не у сні,
А вочевидь, впадають в очі.
Тепло здуває вітер злий,
Ховаючись високо в небі,
А місяць наче молодий
Блукає ще в своїй потребі.
Роняють листячка малі
Дерев натомлені гілляки
І довгоногі журавлі
На них лишили свої знаки.
Злетіли в небо їх ключі,
Курличучи свої вітання,
І будуть снитися в ночі
Мені їх жалісні прощання.
Вже осінь знову йде до нас,
Злотисто-сіра осінь…
ТРИВОЖНА ОСІНЬ
Ступила осінь на поріг,
Сховала літо десь за краєм,
Вже й дощик стриматись не зміг
Й літав краплинами над гаєм.
Ключі у небо піднялись,
Кружляючи під небесами –
Країно рідна, подивись –
Курликали, вони понад лісами.
Ми відлітаємо туди,
Де зараз ніжно світить сонце,
Гойдає гребінці води,
Ще й заглядає у віконце.
Де ніжаться сади й поля,
Легенький вітер листя гладить
Й пісні лунають звіддаля,
А душу біль війни не ранить.