Віктор ФЕДОРОВ
НОВИЙ РІК, ОБПАЛЕНИЙ ВІЙНОЮ
Життя кипить і Новий рік, як доля,
В безмежнім вирі котиться до нас,
В минулому залишимо всі болі,
Щоб сплеск надій у душах не погас.
Зимовий простір віхола колише,
Сніжинки в’ють мережево густе,
А вітерець прокинувся у тиші
І білу млу за обрії мете.
По повній чарі вип’ємо на святі,
Нехай нам доля краще вибира,
І кожен з нас чекає благодаті,
Святого миру, щастя і добра.
А за вікном війна не ущухає,
Зла бідність підступила на поріг,
І вороном кружляють вражі зграї…
О Боже, подаруй нам оберіг…
