«МУЗИКА ЕПОХИ»

 

                   
 
                                                          ВСЕХ, КТО ПИШЕТ, СОЧИНЯЕТ,
                                                          КОГО МУЗА ВДОХНОВЛЯЕТ,
                                                          ПОЗДРАВЛЯЕМ С ЭТИМ ДНЕМ!
                                                          КНИГИ ЗНАЮТ ОБО ВСЕМ.
                                                          ВЫ ПОБОЛЬШЕ ИХ ПИШИТЕ,
                                                          НУ И СЧАСТЛИВО ЖИВИТЕ!

 

                                                                     НОВЫЕ КНИГИ

 

            Богдан СЛЮЩИНСКИЙ

 

                      «МУЗИКА ЕПОХИ»


     Так называется новая книга стихов Богдана Слющинского - поэта, писателя, члена Национального союза писателей Украины, которая вышла в издательстве «ППНС».

      В новом поэтическом сборнике  собраны стихи автора, которые отображают правдивую жизнь прошедшей и современной  эпохи,  воспевают боль души и радости жизни.  Автор продолжает роздумья над жизнью, отображенные в его предыдущих книгах.  

 

РОЗДУМИ

 

Полонять роздуми важкі

Мою таку зболілу душу,

Приходять спогади гіркі,

Які оплакувати мушу.

 

Чому все важче нам стає

Вживатися у цьому світі?

Чому життя все відстає

Від слів у Божім Заповіті?

 

Чому сумні приходять сни

І просинання не веселі?

Як хочеться тепла й весни,

А не скигління десь на скелі…

Як хочеться скоріш добра!

Щоб люди стали знов добріші,

Щоб геть забралася мара

Та й десь сховалася у ніші.

 

Щоб сонечко з небес зійшло,

Зігріло землю й ніжні квіти,

Щоб щастя людство віднайшло

І у добрі зростали діти.

 

 

МИРНЕ НЕБО

 

Як хочеться дивитись в небо,

Де сонце всміхнене блищить,

Між хмарами собі мигтить

І гріє-гріє, бо так треба.

 

Колись воно таки зійде:

Засвітить ніжно наді мною

І мир повільною ходою

До хат людських з теплом ввійде.

 

Розквітнуть в чистім полі квіти,

Ховаючи гранат рови,

Загинуть люті норови

І звеселіють ураз діти.

 

Пісні веселі зазвучать

В гаях, долинах, чистім полі,

Немов передвісник тої долі,

Якій нас ще з дитинства вчать.

 

Життя усміхнене веселе

Повернеться до нас з теплом,

Поділиться своїм добром

В містах великих і у селах.

 

Скоріше мирний день іди…

 

           

  ПІСНІ СЕРЦЯ

 

Щось серце співає пісні про любов,

Про те, що минуло все знову і знов,

Про ночі веселі у зоряний час,

Про очі дівочі, це мабуть про нас.

 

Про гори Карпатські, зелені ліси,

Чудову природу веснянки-краси,

Про крихту надії в такі вечори,

Про мрії солодкі тієї пори.

 

Щось серце співає пісні про любов

В минуле вертає юнацтва позов,

Все кличе невпинно в намріяну даль,

А очі посіла розлуки печаль.

 

Відгомін розлуки пливе по землі

Неначе у вирій летять журавлі…

Мелодія в часі змінила мажор

На звуки журливі, на плачний мінор…

 

Щось серце співає пісні про любов,

Про те, що минуло все знову і знов,

Слова лиш змінились, вже й рими не ті,

Минулі лишились мені на листі…

 

ДИТИНСТВО В РІДНІМ КРАЇ

 

Я пригадав своє дитинство в ріднім краї,

Коли ми бавились малими на дворі,

Навколо нас були гаї й поля безкраї

І ясне сонечко всміхалось угорі.

 

Веселі птахи щебетали на деревах,

Й безхмарне небо голубіло в далині,

А вечорами біля білих хат у селах

Дівчат лунали зачаровані пісні.

 

Рогатий місяць появлявся десь з-за рогу,

Запалювали в хатах люди каганці,

І поверталась челядь до свого порогу

Щоб з’їсти мамою зготовані млинці.

 

КАЛИНА

 

Як сонце радісно сіяє,

Як пахнуть квіти у саду!

Калина ввічливо схиляє

Свою голівку молоду.

 

Тріпоче листям від надії,

Що полюбилась навесні,

Що має хист живучі мрії

Вплітати в ягоди рясні.

 

Стоїть й розквітлими гілками,

Геть всю округу прикрашає,

Червоно-журними нитками

Садок вишневий вишиває.