КОГО МУЗА ВДОХНОВЛЯЕТ,
ПОЗДРАВЛЯЕМ С ЭТИМ ДНЕМ!
КНИГИ ЗНАЮТ ОБО ВСЕМ.
ВЫ ПОБОЛЬШЕ ИХ ПИШИТЕ,
НУ И СЧАСТЛИВО ЖИВИТЕ!
НОВЫЕ КНИГИ
Богдан СЛЮЩИНСКИЙ
«МУЗИКА ЕПОХИ»
Так называется новая книга стихов Богдана Слющинского - поэта, писателя, члена Национального союза писателей Украины, которая вышла в издательстве «ППНС».
В новом поэтическом сборнике собраны стихи автора, которые отображают правдивую жизнь прошедшей и современной эпохи, воспевают боль души и радости жизни. Автор продолжает роздумья над жизнью, отображенные в его предыдущих книгах.
РОЗДУМИ
Полонять роздуми важкі
Мою таку зболілу душу,
Приходять спогади гіркі,
Які оплакувати мушу.
Чому все важче нам стає
Вживатися у цьому світі?
Чому життя все відстає
Від слів у Божім Заповіті?
Чому сумні приходять сни
І просинання не веселі?
Як хочеться тепла й весни,
А не скигління десь на скелі…
Як хочеться скоріш добра!
Щоб люди стали знов добріші,
Щоб геть забралася мара
Та й десь сховалася у ніші.
Щоб сонечко з небес зійшло,
Зігріло землю й ніжні квіти,
Щоб щастя людство віднайшло
І у добрі зростали діти.
МИРНЕ НЕБО
Як хочеться дивитись в небо,
Де сонце всміхнене блищить,
Між хмарами собі мигтить
І гріє-гріє, бо так треба.
Колись воно таки зійде:
Засвітить ніжно наді мною
І мир повільною ходою
До хат людських з теплом ввійде.
Розквітнуть в чистім полі квіти,
Ховаючи гранат рови,
Загинуть люті норови
І звеселіють ураз діти.
Пісні веселі зазвучать
В гаях, долинах, чистім полі,
Немов передвісник тої долі,
Якій нас ще з дитинства вчать.
Життя усміхнене веселе
Повернеться до нас з теплом,
Поділиться своїм добром
В містах великих і у селах.
Скоріше мирний день іди…
ПІСНІ СЕРЦЯ
Щось серце співає пісні про любов,
Про те, що минуло все знову і знов,
Про ночі веселі у зоряний час,
Про очі дівочі, це мабуть про нас.
Про гори Карпатські, зелені ліси,
Чудову природу веснянки-краси,
Про крихту надії в такі вечори,
Про мрії солодкі тієї пори.
Щось серце співає пісні про любов
В минуле вертає юнацтва позов,
Все кличе невпинно в намріяну даль,
А очі посіла розлуки печаль.
Відгомін розлуки пливе по землі
Неначе у вирій летять журавлі…
Мелодія в часі змінила мажор
На звуки журливі, на плачний мінор…
Щось серце співає пісні про любов,
Про те, що минуло все знову і знов,
Слова лиш змінились, вже й рими не ті,
Минулі лишились мені на листі…
ДИТИНСТВО В РІДНІМ КРАЇ
Я пригадав своє дитинство в ріднім краї,
Коли ми бавились малими на дворі,
Навколо нас були гаї й поля безкраї
І ясне сонечко всміхалось угорі.
Веселі птахи щебетали на деревах,
Й безхмарне небо голубіло в далині,
А вечорами біля білих хат у селах
Дівчат лунали зачаровані пісні.
Рогатий місяць появлявся десь з-за рогу,
Запалювали в хатах люди каганці,
І поверталась челядь до свого порогу
Щоб з’їсти мамою зготовані млинці.
КАЛИНА
Як сонце радісно сіяє,
Як пахнуть квіти у саду!
Калина ввічливо схиляє
Свою голівку молоду.
Тріпоче листям від надії,
Що полюбилась навесні,
Що має хист живучі мрії
Вплітати в ягоди рясні.
Стоїть й розквітлими гілками,
Геть всю округу прикрашає,
Червоно-журними нитками
Садок вишневий вишиває.