ПОЭЗИИ И ВРЕМЕНИ НЕВИДИМАЯ СВЯЗЬ
Виктор ФЕДОРОВ
ГРАВІТАЦІЯ
У Всесвіті закони віковічні
Могутність гравітації вершить ,
Із небокраю зорі сяють звичні,
Крізь безкінечний біг тисячоліть.
А на землі цвітуть весняні вишні,
До сонця линуть чари пелюсток,
П’янка краса в гармонії величній
Неначе кличе в радісний танок.
І у душі народжується пісня,
І я лечу у безкінечну вись,
Натхнення наливається промінням
І вогненні слова із небом обнялись.
Не в силі гравітація тримати
В своїх тенетах думи, трепет мрій,
Тепло чуттів, одягнених у шати,
Найпершого кохання в долі молодій.
Лечу у невагомості світами,
Мить благодаті Божої ловлю,
В палких піснях, єднаючись з зірками,
Живу, страждаю, мислю і люблю.