ГРАВІТАЦІЯ

 ПОЭЗИИ И ВРЕМЕНИ НЕВИДИМАЯ СВЯЗЬ 


 

Виктор ФЕДОРОВ

 

 

ГРАВІТАЦІЯ

 

У Всесвіті закони віковічні

Могутність гравітації вершить ,

Із небокраю зорі сяють звичні,

Крізь безкінечний біг тисячоліть.

А на землі цвітуть весняні вишні,

До сонця линуть чари пелюсток,

П’янка краса в гармонії величній

Неначе кличе в радісний танок.

І у душі народжується пісня,

І я лечу у безкінечну вись,

Натхнення наливається промінням

І вогненні слова із небом обнялись.

Не в силі гравітація тримати

В своїх тенетах думи, трепет мрій,

Тепло чуттів, одягнених у шати,

Найпершого кохання в долі молодій.

Лечу у невагомості світами,

Мить благодаті Божої ловлю,

В палких піснях, єднаючись з зірками,

Живу, страждаю, мислю і люблю.