ЗВЕЗДЫ СВЕТЯТ

 

   

По вечерам отключают тепло и свет в домах (так называемое «веерное отключение», когда лишают электричества то одни, то другие дома). Дома-невидимки стоят в темноте – будто их вовсе не существует.

    Зато в такие глухие «веерные» вечера на черном-пречерном небе все больше проявляется золотых звездочек. Они светят слабым светом – будто  вся их энергия уходит на то, чтобы донести до Земли сигнал о своем существовании. Но, чего греха таить, их мало кто замечает, не ценит их стараний заявить о себе как о творении Вселенной.

«Какой толк от этих звезд? – скажет иной прагматичный горожанин, настрадавшийся от холода и темноты в своей железобетонной квартире, – если от них не согреешься!»

    Вчера – в пасмурный, темный и неуютный вечер порадовалась ярким оранжевым апельсинам и желтому лимону на хрустальном блюдечке на столе. Этот фруктовый натюрморт был как прорыв из темноты к свету, из-за оконного ненастья – к домашнему теплу.

Наталья Харакоз

 “Жінка, яка несла людям світло”. Згадуємо керівницю літературного об'єднання "Азовье" Наталю Харакоз, яку померла у Маріуполі

Наталя Харакоз народилась у 1935 році у Маріуполі у грецькій родині. Після початку російського вторгнення казала рідним: “Пережили одну війну, переживем й іншу”. Вона до останнього не вірила, що її рідному місту випаде така страшна доля.

Наталя Харакоз - керівниця літературного об'єднання "Азовье", членкиня творчих спілок журналістів та письменників, перша жінка  Маріуполя, яку прийняли до Національної спілки письменників України (НСПУ), авторка понад десятка книжок, журналістка.

Наталя Харакоз (в центрі) з батьками Георгієм та Ганною та сестрами Ольгою і Світланою

Поховання Наталі Харакоз на
Старокримському цвинтарі

17 березня її будинок зруйнувався й згорів внаслідок обстрілу. Жінка разом з сусідами переховувалась у підвалі сусідньої багатоповерхівки. Там і померла 29 березня, не доживши до дня народження чотири місяці. 

Тривалий час родичі не могли знайти місце поховання загиблої, потім з братської могили на подвір’ї її перепоховали на Старокримському цвинтарі серед жертв війни. Розташування поховання: сектор 17, квадрат 25, крайній ряд, 6 могила.

Родичі та колеги згадують Наталю Харакоз мудрою, доброю, світлою, витонченою жінкою.

“Наталя Георгіївна майже тридцять років опікувалася маріупольськими молодими літераторами. Серед її вихованців майже всі наші місцеві представники НСПУ, яким вона колись допомагала робити перші творчі спроби. 

Як вправна журналістка Наталя Георгіївна заслужено нагороджена "Золотою медаллю української журналістики". Як самобутня письменниця має нагороду "Почесна відзнака НСПУ". Як світла, добра і приязна людина користувалася великою повагою і шаною людей”, - згадує застпуник голови Донецької обласної організації НСПУ Павло Кущ.

Наталя Харакоз писала російською й грецькою мовами. Її творчість як видатної грекині представили у Музеї історії і етнографії греків Приазов'я у нині окупованому селищі Сартана.

Книги Наталі Харакоз у Музеї історії та етнографії греків Приазов'я у селищі Сартана

“Пані Наталя завжди пишалася своїм грецьким корінням. Писала грецькою. Це була Її пуповина, яка єднала Її зі своїм народом, а Вона його любила до нестями. Писала про греків, про їхній побут, звичаї та традиції. Вона житиме в спогадах людей, а Її слово живе в книгах і продовжує промовляти до читачів своєю мудрістю, позитивом і щирістю. Бо це жінка, яка несла людям світло”, - розповідає членкиня Ради Фдерації грецьких товариств України Вікторія Помазан.

Останньою книгою, виданою за життя пані Наталі, стала спільна  з Павлом Кущем збірка творів письменників Донецької обласної організації НСПУ "Біля лінії зіткнення". 

“Книжку ми презентували 20 лютого - буквально за кілька днів до початку чергового путінського божевілля. У збірці кілька новел пані Наталі, серед яких  "Весна моря і міста" та "Хмари над морем". Ця неймовірно важка весна, на жаль, стала останньою у житті автора. А хмари диму та попелу від вибухів над морем і містом - це було останнє, що бачили тисячі маріупольців, серед яких і наша колега...”, - розповідає Кущ.

Зараз рідні Наталі Харакоз готують до друку її рукописи, які вона не встигла видати. І збирають спогади про неї для книги “Новели Азовського узбережжя”.

УРОКИ СРЕТЕНЬЯ .

 А ЗА ОКНОМ БЛЕСТИТ ФЕВРАЛЬ – ТЕПЛО И

СЧАСТЬЕ  ОЖИДАЙ!

 

ГРАНИ ТВОЧЕСТВА

МЕДАЛЬ ДОСТОЕВСКОГО НАШЕМУ ЗЕМЛЯКУ

      На днях наш земляк Александр Савченко - писатель, поэт, доктор богословия, член Союза писателей России,  член литобъединения «Азовье»,  автор многочисленных книг поделился прекрасной новостью! Президиум РСП  наградил его  медалью Достоевского за   значительный вклад в развитие современной литературы. Александр Петрович также рассказал, что он приглашен в «Антологию поэзии 2022» и в его ближайших планах - выпуск новых книг.  

    Это уже седьмая   медаль, полученная Александром Савченко за его литературные труды.   В прошлом он награждался  медалями Пушкина, Маяковского, Ахматовой, Фета, Чехова, Бунина, а также звездой «Наследие».

   Поздравляем нашего земляка, и желаем дальнейших творческих успехов!

                                                             Литературное объединение «Азовье». 

 

 Александр САВЧЕНКО

УРОКИ СРЕТЕНЬЯ

.         15 февраля -  Сретение Господне.   Многие воспринимают этот праздник по-язычески, по-бытовому: дескать, в этот день зима встречается с весной. Сретенские холода трактуются как последняя, обреченная на неудачу попытка зимы противостать неизбежной весне, несущей тепло и очередной расцвет жизни. Увы, дело не только в этом. В этот день мы вспоминаем встречу Симеона с Христом, предзимья старости и весны вечности.  Сретение – значит: встреча человека с Богом.
        Был такой долгожитель, носящий имя Симеон, то есть “знамение” или “услышанный”. Ему дана блестящая характеристика на страницах Евангелия: муж праведный и благочестивый. Такие люди всегда именовались “солью земли”. Церковное предание утверждает, что Симеон был в числе 70-ти толковников, переводивших Библию с еврейского на греческий язык.

      Евангелист Лука характеризует Симеона как человека праведного. Праведный – значит, находящийся в правильных отношениях с Богом, тяготеющий к правде, чистоте и святости, убегающий от греха, соблюдающий закон. Симеон считал, что человека можно узнать по его отношению  к Христу. Если для кого-то дорог Христос, если он любит Христа – то, стало быть, это – хороший человек. И это, пожалуй, самый точный индикатор – определитель духовной значимости личности.
       

         Если хочешь благодать попробовать,
         Приобщаясь к высшей Красоте,
         Слушай чутко пламенную проповедь
         Симеона-старца о Христе.

         Сквозь предсмертья сумерки вечерние,
         Увидав ярчайшую из Звёзд,
         Он сказал, что светом к просвещению
         Будет в мир родившийся Христос.

.     … Без Него душе на свете плохо ведь…
         Чтобы не погибнуть в суете,
         Надо  вникнуть в пламенную проповедь
         Симеона-старца о Христе.