Богдан СЛЮЩИНСЬКИЙ
СПЕКОТНИЙ ДЕНЬ
Спекотний літній день блукав віконцем,
Поміж зелених віт блищав під сонцем,
Всміхався від душі, радів від щастя,
Далеко відігнав вітрів ненастя.
Веселістю світивсь цей день щасливий,
Хоча і літом є часи мінливі,
Але сьогодні день погодний, чистий,
Злотистий, молодий, якийсь врочистий.
В розпалі літо вже днів не рахує,
Й зозуля у гаю пісні кукує,
Розквітли навкруги ніжненькі квіти
І бавляться в садах веселі діти.
ЖНИВАРІ
Гортаю дні життя, як книжки сторінки,
Шукаю зміст його у кожнім слові,
Із них роблю собі на пам’ять зарубки
В обіймах часу, в тиші вечоровій.
Неначе хлібороб в спекотну пору жнив
Живе зерно з полови вибираю,
Та все боюся, щоб його я не зронив
У виснажене поле, що вмирає.
Зорати хочу черстві душі навесні,
Розбуркати тамоване сумління,
Щоб жниварі співали пісні не сумні
Й врожай збирало мудре покоління.
СЕРПНЕВІ ДНІ
Серпневі дні, зігріті сонцем,
Спішать, спішать Бозна куди,
Моргає промінь за віконцем,
І вітер не несе біди.
Видніє світанкове море,
Гойдають хвилі кораблі,
І падають блискучі зорі
На луки, де ростуть щавлі.
Шепочуть втомлені берізки
Про щось цікаве їм одним
І розпустили долу кіски
Прекрасним літнім вихідним.
Красиві, гарні, світанкові
Минають дуже швидко дні,
Приходять думи загадкові ‒
Моєї юності пісні.
Прийдуть, заплачуть і покинуть,
Немов метелики свій час…
Мелодії осінні плинуть
Занадто спішно знов до нас.