Богдан СЛЮЩИНСКИЙ
ЛІТО
Цвіркоче літо за моїм вікном,
Багряне сонце променіє,
Легенький вітер молодим танком
Із листячком зеленим мріє.
Схиляє віти в ніжному танку,
Гойдає і дарує ніжність,
А десь зозуля видала ку-ку…
І день новий несе нам свіжість.
Пливуть по небу сиві хмароньки,
Шумлять берізки в самотині,
А десь далеко тліють зіроньки
У піднебесній голубій родині.
Пекуче літо вже прийшло до нас
І ожило усе довкола,
Таки настав той літній теплий час,
Коли проміння водять кола.
ЗАБЛУДЛІ ВОДИ
Коли душі торкнеться літо,
Проміння в серці забринить,
Земельку рідну буде вмито
Дощем, й засяє знов блакить.
Коли світанки серпантинні
Живим струмочком засріблять,,
Турботи вимерзлі, годинні
Ми легко зможемо здолать.
Коли стечуть заблудлі води
Із диких-диких височінь,
Тоді земля досягне згоди
Для всіх прийдешніх поколінь.