УКРАЇНА ЖДЕ ГЕРОЯ

 

Віктор ФЕДОРОВ

 

УКРАЇНА ЖДЕ ГЕРОЯ 

 

Вже нашій волі двадцять дев’ять,

Роки майнули, ніби мить,

Та непідкупна щира пам’ять

В душі бунтуючи болить.

 

Хіба це те, за що боролись,

За що пролита в битвах кров,

Щоб зникли Честь, Порядність, Совість,

А Кремль країну розколов?..

 

Де ж та, омріяна держава?

Де процвітаючий народ?

Конституційна зверхність права?..

Все розповзлось у млі негод.

 

За тридцять років не з’явився

Достойний лідер для людей,

Снують якісь лукаві лиця

Без доброти, програм, ідей.

 

 

Нема державників при владі,

Всім править власний інтерес,

Всі їх слова гріша не варті,

Від них нудьга, розруха, стрес.

 

Людців нахабних з-за кордону

Втягли в бомонд “навести лад”,

І, зневажаючи закони,

Бюджет зжирає швора  зайд.

 

Як хвору, немічну людину,

Грабують військо в час війни,

І суверенність на коліна

Становить зграя  з чужини.

 

Непрофесійність, ніби вірус,

З’їда державу із нутра,

Клан лжечиновництва вже виріс,

Бреде невігласів пора…

 

Та Україна жде Героя,

Який до слави поведе,

Здійметься сяйвом над імлою

І край безумству покладе.

 

Заставить право поважати,

Розгонить шайки крадіїв,

Врятує нас від злої зради

І покарає ворогів.

 

Народ до єдності святої

Зведе без страху і вагань,

Рішуче, волею твердою,

Звільнить від злих поневірянь.

 

З’єднає нас доба трипільська,

Забута мудрість чистих перл,

А древня мова українська

Поверне дух першоджерел.

 

Прийди, Герой нової ери,

Дай серцю промені надій,

Зруйнуй диявольські бар’єри,

Теплом добра життя зігрій.

ЗАПОВІДЬ ТАРАСА

 

Віра СІЛЬЧЕНКО  

 

ЗАПОВІДЬ ТАРАСА

Тарас заповідав: «Чужому научайтесь,

Любіть і славте добріі діла.

І рідного свого ви не цурайтесь,

Щоб мова наша у віках жила».

Бо як ми можемо в зневірі жити?

Це ж наша мова, що з дитинства, від батьків,

Як можна неповторну не любити

Й не бути у полоні ніжних слів?

Шануймо ж,браття нашу рідну мову

І Україну,що дарує нам її.

Клянімось, що не зрадимо ми слову –

Тому, що найдорожче на землі!

ГОРДА ПО ПРАВУ ЕЮ ВСЯ СТРАНА…

 

                                        Житейские истории

 

                               Таисия ЕРМАКОВА

                      

                          ГОРДА ПО ПРАВУ ЕЮ  ВСЯ СТРАНА…

                              

               Станиславе  ИЗЕРГИНОЙ, поэтессе, прекрасному человеку,                                 

                                          к юбилею  посвящается

 

В  ОБЫЧНЫЙ  ДЕНЬ, 15 ЛЕТ  НАЗАД,

МНЕ ВЫПАЛА НА СЧАСТЬЕ ЭТА ВСТРЕЧА,

К КОТОРОЙ ШЛИ СЛУЧАЙНО, НАУГАД

И РАДОСТЬ, СЛОВНО ШАЛЬ, ЛЕГЛА НА ПЛЕЧИ!

ОНА ПРИШЛА С БУКЕТИКОМ ЦВЕТОВ

УСТАВШАЯ, ДРОЖАЩАЯ ОТ СТРАХА.

НА СУД НЕСЛА ТЕТРАДЬ СВОИХ СТИХОВ

И ЕЙ КАЗАЛОСЬ, ЧТО ВЗОШЛА НА ПЛАХУ…

Я ПОМНЮ ЭТИ СТРОЧКИ НАИЗУСТЬ,

КАЗАЛОСЬ, ДАЛЕКИ ОТ ИДЕАЛА,

НО, В НИХ БЫЛА ЕСЕНИНСКАЯ ГРУСТЬ

И ТИШИНА РОДИМОГО ПРИЧАЛА.

СРЕДИ ПРОСТЫХ, ОБЫКНОВЕННЫХ СТРОК

ЗЕМЛЯ ДЫШАЛА ЯБЛОНЕВЫМ ЦВЕТОМ,

ТАМ ВОСПЕВАЛАСЬ ЗНАЧИМОСТЬ ДОРОГ,

ЗВЕНЯЩАЯ РОСА ПЕРЕД РАССВЕТОМ.

ДУША ЗВАЛА ТУДА, ГДЕ КРАЙ РОДНОЙ,

ГДЕ МАТЬ БЛАГОСЛОВЛЯЛА У ПОРОГА,

ГДЕ ДЕТСТВО, ГДЕ ТЕПЛО И ГДЕ ПОКОЙ

И БЛАГОДАТЬ ВНИЗ ПОСЛАНА ОТ БОГА!

В ТРИ ПОВЕСТИ, В ТРИ КНИГИ, В ТРИ СУДЬБЫ

СЛОЖИЛАСЬ ЕЕ ТВОРЧЕСКАЯ ЖИЗНЬ,

А В НЕЙ РОСТКИ ПОЛЕТА И БОРЬБЫ,

А В НЕЙ ЛЮБОВЬ, ЧТО ПОДНИМАЛА ВВЫСЬ!

НА ВИД ОБЫКНОВЕННА И СКРОМНА,

И ВЗГЛЯД  СПОКОЙНЫЙ И ХАРАКТЕР КРОТОК,

НО, ВОТ ДУША БОГАТСТВАМИ ПОЛНА –

НАШ ЗОЛОТОЙ, БЕСЦЕННЫЙ САМОРОДОК!

ОКРУЖЕНА ПРИЗНАНИЕМ ОНА,

АЗОВСКИЙ КРАЙ БЕЗМЕРНО УВАЖАЕТ!

ГОРДА ПО ПРАВУ ЕЮ ВСЯ СТРАНА

И ДОЧЕРЬЮ СВОЕЮ НАЗЫВАЕТ!

ДОСТОЙНА САМЫХ ИСКРЕННИХ НАГРАД

ЗА ТО, ЧТО СЛОВОМ ДУШИ ИСЦЕЛЯЕТ,

ЗА ТО, ЧТО ДОМ ДРУЗЬЯМИ ТАК БОГАТ

И НИКОГДА ЗДЕСЬ СКУЧНО НЕ БЫВАЕТ!

ПУСКАЙ ЗВУЧАТ ПРЕКРАСНЫЕ СЛОВА

В ЧЕСТЬ ЖЕНЩИНЫ-ЛЕГЕНДЫ, ПОЭТЕССЫ!

НА ЭТО ЕЙ С НЕБЕС ДАНЫ ПРАВА,

БОГИНЕ СЛОВА..НЕ ТОЛЬКО ИЛЬИЧЕВЦАМ ВСЕМ  ИЗВЕСТНОЙ.