Віктор ФЕДОРОВ
УКРАЇНА ЖДЕ ГЕРОЯ
Вже нашій волі двадцять дев’ять,
Роки майнули, ніби мить,
Та непідкупна щира пам’ять
В душі бунтуючи болить.
Хіба це те, за що боролись,
За що пролита в битвах кров,
Щоб зникли Честь, Порядність, Совість,
А Кремль країну розколов?..
Де ж та, омріяна держава?
Де процвітаючий народ?
Конституційна зверхність права?..
Все розповзлось у млі негод.
За тридцять років не з’явився
Достойний лідер для людей,
Снують якісь лукаві лиця
Без доброти, програм, ідей.
Нема державників при владі,
Всім править власний інтерес,
Всі їх слова гріша не варті,
Від них нудьга, розруха, стрес.
Людців нахабних з-за кордону
Втягли в бомонд “навести лад”,
І, зневажаючи закони,
Бюджет зжирає швора зайд.
Як хвору, немічну людину,
Грабують військо в час війни,
І суверенність на коліна
Становить зграя з чужини.
Непрофесійність, ніби вірус,
З’їда державу із нутра,
Клан лжечиновництва вже виріс,
Бреде невігласів пора…
Та Україна жде Героя,
Який до слави поведе,
Здійметься сяйвом над імлою
І край безумству покладе.
Заставить право поважати,
Розгонить шайки крадіїв,
Врятує нас від злої зради
І покарає ворогів.
Народ до єдності святої
Зведе без страху і вагань,
Рішуче, волею твердою,
Звільнить від злих поневірянь.
З’єднає нас доба трипільська,
Забута мудрість чистих перл,
А древня мова українська
Поверне дух першоджерел.
Прийди, Герой нової ери,
Дай серцю промені надій,
Зруйнуй диявольські бар’єри,
Теплом добра життя зігрій.