Анатолий ШЕВЧЕНКО
СЕНТЯБРЬ
Сентябрь, то солнечно, то мглисто,
То дождь с утра, к обеду зной.
Всё серо, сыро и землисто
И в паутине кружевной.
Дубовый лист стал жёлто-синим,
Багрянцем заиграл каштан.
Теряет свой наряд осина,
Завял до времени платан…
С осенним ветром кружат листья,
Безлюдно в городском саду.
С умением акварелиста
Творит природа красоту.
Зелёный, красный, синий, жёлтый,
Коричневый, чернильный цвет
Что пожелаете – извольте!
Фантазиям предела нет…
Всплывают в памяти сюжеты
Давно ушедших сентябрей.
Там тоже много было цвета,
Вот только травка зеленей
Была, и я был помоложе -
И осень даже обожал…
Теперь она мне душу гложет.
Сентябрь и в душе настал.
МІЙ МАРІУПОЛЬ
Життя коротке, але пам'ять довга.
Той вересень у серці на віки.
Звільнили Маріуполь від фашистів –
Чарівне місто металургів, моряків.
Ніхто не зможе обірвати пам'ять –
У серці міста вибите ім’я.
І кожен маріуполець розкаже
Про Балабуху та Макара Мазая.
Мій Маріуполь – місто понад морем!
Ти всіх з’єднав у долі трудовій.
Чи то поляк, чи грек, єврей, татарин –
Тепер він мешканець назавжди твій.
Блакитне небо та пшеничне поле –
Два кольори на прапорі у нас.
Під стягом цім збудуємо країну,
Як заповів великий нам Тарас.
Тож розквітай, мій, рідний Маріуполь,
Країну прославляй, як і завжди.
За мир та згоду підіймаю кухоль,
За степ і море, за поля й сади!