Віктор
ФЕДОРОВ
МЕЛОДІЯ ЖИТТЯ
Полощеться
у тиші присмирнілій
Мелодія
липневого дощу,
Вплітається
у роки посивілі,
Та
пломінь дум від серця не пущу.
Я
у піснях злечу на крилах мрії
У
безкінечність зоряних світів,
Де
Вічність душу чарами зігріє
І
подарує все, що я хотів.
Мої
пісні іскринками засяють
В
гармонії Безмежності Життя,
Як
самоцвіт всі барви об’єднають
Великого
святого багаття.
Хай
кожен день купається у квітах,
А
роки пролітають, ніби в снах,
Мелодія
Життя продовжиться у дітях,
Моїх
онуках, правнуках, піснях...